Офіційний веб сайт

Цикл наукових праць "Доказові епідеміологічні дослідження з метою визначення радіаційного ризику для здоров’я та обґрунтування стандартів безпеки"

Р37

Представлено Національним науковим центром радіаційної медицини Національної академії медичних наук України.

Автори: Романенко А.Ю., Воргул В.В., Дягіль І.С., Науменко О.М., Скалецький Ю.М., Чумак В.В., Баханова О.В., Вітте П.М., Гудзенко Н.А.

Цикл наукових праць складається з 6монографій і 101 наукової статті, опублікованих протягом 22 років.

Створено комплекс доказових методів епідеміології (дозиметрії, діагностики) та аналізу ризику виникнення стохастичних ефектів під впливом радіаційного опромінення в когорті учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вперше проведене унікальне комплексне дослідження з визначення радіаційних ризиків виникнення віддалених біологічних ефектів опромінення – катаракти та лейкемії в одній з найбільш опромінених чорнобильських когорт. Поглиблено знання про причинно-наслідковий зв’язок між опроміненням органів людини різними видами іонізуючого випромінювання (гамма- та гамма- + бета-) та виникненням віддалених ефектів опромінення – лейкемії та катаракти відповідно.

Оцінено коефіцієнти ризику, які дають кількісну оцінку впливу визначеної дози іонізуючого випромінювання на виникнення віддалених медико-біологічних ефектів радіації.

Основний практичний результат досліджень полягає в тому, що нові знання призвели до суттєвого (у 7,5 разів) зменшення ліміту дози опромінення кришталика ока, прийняту МКРЗ, МАГАТЕ та ЄВРАТОМ.

Отримані результати збагатили науку, отримали міжнародне визнання й вплинули на встановлення нових безпечних лімітів доз та на міжнародну систему радіаційної безпеки.

Кількість публікацій: 253, в т.ч. 6 монографій, 101 стаття (46 – у зарубіжних виданнях). Загальна кількість посилань на публікації авторів складає 873 (згідно баз даних Scopus), h-індекc = 18. Отримано 1 патент. За даною тематикою захищено 4 докторських та 2 кандидатських дисертації.

Надіслати коментар

Коментарі

Jef Van Cauteren

As responsible person for QA of the largest dosimetry service in Belgium (AV-Controlatom) I can value the works expressed in the above abstract. Indeed in radiological protection it's of the upper most interest that the protection levels are based on good scientific foundations. Personal dosimetry (whole body, skin and eye lens) is a tool, not only to proof compliance with legal limits but also a tool in ALARA investigations. This means that the dose constraints that we will use, eg. in a dosimetry service, should represent the real risks of the exposure. Therefore any (epidemiological) study that will define/investigate these risk coefficients is of great importance for the radiological protection of workers. Also well established risk coefficients make it easier to explain to individual workers why eg. lower dose constraints are used/proposed.

Jef Van Cauteren
AV-Controlatom
Belgium

Петро Перехрестенко

Цикл наукових робіт, що подається на Держпремію, створив нові знання у галузі радіаційної епідеміології шляхом проведення повномасштабних аналітичних досліджень із використанням методів епідеміології, діагностики, дозиметрії, які у сукупності забезпечили доказову базу для чисельного визначення коефіцієнтів ризиків виникнення онкогематологічних захворювань та катаракти в когорті учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що призвели до перегляду міжнародних стандартів радіаційної безпеки. Задля забезпечення високої доказовості отриманих результатів, був розроблений комплексний підхід, що включав в себе реконструкцію й верифікацію індивідуальних доз, стандартизацію клінічних критеріїв та діагностичних методів та матеріалів, оцінку статистичної потужності та достовірності величин радіаційних ризиків. Вважаю, що цикл робіт має значну науково-практичну цінність і може бути поданий на розгляд до Комітету з Держпремій України.

Петро Перехрестенко, голова науково-медичного товариства гематологів та трансфузіологів України, д.мед.н., професор.

Ольга Макаровська

Робота дійсно призвела до суттєвого перегляду не тільки вимог з регулювання безпеки, а й до покращення практики радіаційного захисту персоналу, який є найбільш вразливим з точки зору опромінення кришталика. Пам'ятаючи, що упереджувальний захист набагато дешевше операцій з приводу катаракти, зазначена робота не тільки зберігає здоров'я, а й економить державі кошти.

Ольга Макаровська, заст. Голови Державної інспекції ядерного регулювання України, експерт МАГАТЕ

Олег Іванович

Романенко у 1986 році не зупинив ні Першртравневі свята, ні спортивні змагання, що проходили в Києві, але хватило совісті подати на Держпремію і безпосередньо за ту справу, якій він сприяв - ризику для здоров'я, сприянню зростання дози опромінення. Особливо в ті перші післяаварійні дні, коли радіоактивний йод знищував здоров'я наших співвітчизників. Багатьох з них уже немає в живия, а йому подайте премію. Схоменіться !! А може, всеж таки є розумні люди і патріоти які цього не допустят.

Лікар терапевт, який в ті травневі дні один із перших був в Чорнобилі і не за нагороди. Ось так.

Вадим Чумак

Хоча, здається, часи анонімок минули і мудрі люди кажуть, що такі популярні у минулому кляузи краще лишати без відповіді, наважуся відповісти анонімному лікарю-терапевту «Олегу Івановичу».

Спочатку коментар по суті. Очевидно, анонім «Олег Іванович» забув, що за радянських часів усі політичні рішення, до яких, без сумніву, належить і рішення відносно того проводити чи не проводити першотравневу демонстрацію, приймалися у Москві. Більш того, експертне забезпечення усіх рішень щодо контр-радіаційних заходів у квітні-травні 1986 року (включно з евакуацією 115 тисяч мешканців Прип’яті та 30-км зони, йодною профілактикою, захистом населення) здійснювалось фахівцями московського Інституту біофізики Третього (атомного) головного управління МОЗ СРСР. Українська медицина не була готова до ядерної катастрофи такого масштабу, а керівникам МОЗ УРСР була відведена роль статистів, чи, у найкращому випадку, виконавців вказівок із союзного центру. Якщо хтось цього не знає чи не пам’ятає – раджу почитати збірки спогадів та документів під редакцією А.Ярошинської, мемуари академіка Л.А.Ільіна (тогочасного директора ІБФ) та іншу літературу, якої вдосталь у просторах інтернету.

Недоброзичливці А.Ю.Романенко шаблонно закидають йому дозвіл на участь українців у злощасній демонстрації, але не воліють визнати те, що саме він мав сміливість запросити незалежних від московського Інституту біофізики фахівців з Ленінграду, які зразково організували контроль радіаційного забруднення щитоподібної залози більш ніж 120 тисяч українських дітей та дорослих, налагодили моніторинг та радіаційний захист населення, які тривали ще багато років після 1986 року. Саме А.Романенко підтримав сміливе рішення про тимчасову евакуацію дітей з Києва, саме його зусиллями восени 1986 року в Києві було створено Всесоюзний науковий центр радіаційної медицини, нині – Національний науковий центр. Виключною заслугою А.Романенка є те, що у короткий час, через залучення досвідчених фахівців з різних кутків Радянського Союзу та широкий набір добре вмотивованих випускників київських вишів (до речі, ваш кореспондент сам належить до цього «романенківського призову»), у Києві (а не у Москві чи Обнінську, як від початку планувалося) фактично з чистого аркушу було побудовано високо компетентний осередок надання медичної допомоги постраждалим внаслідок чорнобильської катастрофи, створено наукові школи, які отримали широке міжнародне визнання. Для неупередженого загалу ці здобутки є безсумнівними і викликають фахову й людську пошану.

Наостанок відзначу. Теза про «злочинні дії» тогочасного міністра охорони здоров’я УРСР є досить поширеною у певних колах. Більш того, коли відбувалося формулювання положень на здобуття премії та відбирався колектив авторів, досвідчені дорадники казали, що постать А.Ю.Романенка може бути сприйнята неоднозначно, що включення його кандидатури знижує шанси на отримання премії, що краще відразу не включати його до складу авторського колективу, тим більше, що у минулому він вже піддавався обструкції та був змушений знімати своє авторство з тих робіт, які врешті отримували високі нагороди. Радили не включати А.Ю.Романенка до списку авторів аби не дражнити недоброзичливців. Хочу запевнити, що включення фундатора Національного наукового центру радіаційної медицини та отця-засновника й багаторічного керівника масштабних міжнародних проектів з вивчення лейкемії серед ліквідаторів є цілком свідомим рішенням, яке визнає особистий внесок цього науковця та віддає пошану цій непересічній людині. Мене так навчали, що честь і сумління не продаються, навіть за підвищення шансів на отримання державної нагороди.

Честь маю!
Вадим Чумак, д.б.н., ст.н.с., співробітник Національного наукового центру радіаційної медицини НАМН України від 1986 року, учасник ЛНА, номер 35 у рейтингу науковців України у розділі «Медицина та науки про життя»

Олег Бондаренко

Як показує практика радіаційної безпеки перебільшення радіаційних ризиків і впливів може виявитись не менш небезпечним ніж їх применшення. Саме тому справжня цінність роботи полягає власне не в зменшенні ліміту дози опромінення кришталика ока, а в першу чергу у встановленні якісно нового рівня знання в цій галузі, що робить надійнішим науковий базис системи радіаційної безпеки в Україні.

(повний текст: goo.gl/fQUaGA)

Олег Бондаренко, зав. кафедрою Державної екологічної академії післядипломної освіти та управління, член НКРЗУ, докт. біол. наук

Залишити новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA
Для запобігання від спаму, щоб залишити коментар введіть будь ласка символи,які зображені нижче. Дякуємо за розуміня.