Офіційний веб сайт

Цикл наукових праць "Гончарний здвиг Донбасу"

р38

 

Автори:

Пошивайло О.М., Овчаренко Л.М.

 

Представлений Міністерством культури України.

Фундаментальне дослідження про феноменальне явище національної культури.

У першій половині ХХ ст. в крайньому східному українському гончарному осередку Макарів Яр, що знаходився на межі Слобожанщини й Півдня України, на державному кордоні України й Росії, органи місцевого самоврядування, народні майстри, творча інтелігенція намагалися створити регіональний центр народної творчості, який у перспективі мав постати своєрідною гончарною мистецькою столицею найпотужнішого промислового регіону Східної Європи.Яскравою сторінкою в художній культурі України була діяльність Макарово-ярівської керамічної кустарно-промислової школи (1927–1935). Вона стала правдивим відображенням злетів і трагізму української культури доби Розстріляного Відродження, уособленням трагедійності гончарного шкільництва України 1930-х років. Окреслено перипетії розробки нової концепції художньої освіти в Україні впродовж першої половини 1920-х років і наступної розбудови мережі гончарного шкільництва на тлі тогочасної соціально-економічної політики влади. Досліджено аспекти розвитку вітчизняних гончарних шкіл 1920-х – поч. 2000-х років, визначено їх досягнення, недоліки й існуючі проблеми.

Модель реалізації "Гончарного здвигу Донбасу" мала концептуальний характер, виявилася настільки креативною й прогностичною, що не втратила своєї актуальності й донині. Тогочасні історичні уроки, як і тотожні напрацювання полтавського земства, тільки впродовж 1980-х – 1990-х років було вповні використано авторами для розбудови керамологічних структур і збереження всесвітньо відомої столиці українського гончарства (Опішня). Науковий проект однозначно спростовує хибне уявлення радянської доби, немовби культурна спадщина Донбасу є малозначущою.Дослідження підводить до висновку про визначальну роль Донбасу в майбутній розбудові незалежної Української Держави й збереженні національної ідентичності українців.

Аналогів цьому багатотомному монографічному дослідженню знакового центру народної художньої культури України на пострадянському й постсоціалістичному просторах  немає.

Наукові результати опубліковано у 3 монографіях, 1 збірнику документів і матеріалів, 15 наукових статтях.