Офіційний веб сайт

Наукові товариства на теренах України ХІХ – початку ХХ ст.: полілог учених і епох

м70

"Наукові товариства на теренах України ХІХ – початку ХХ ст.: полілог учених і епох"– Переяслав-Хмельницький: ФОП Лукашевич О. М., 2014. – 681 с.

 

Представлено Державним вищим навчальним закладом «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди»

Автор: Демуз І.О., д.i.н.

У роботі вирішено важливу наукову проблему, що полягає у з’ясуванні стану, повноти й достовірності вивчення історії різногалузевих наукових товариств на теренах України ХІХ – початку ХХ ст.: впливу об’єктивних і суб’єктивних чинників на спрямування досліджень, порівняння дорадянської, радянської і пострадянської історіографії, а також виявлення недостатньо вивчених питань і вироблення рекомендацій щодо подальшої розробки теми. Автором проведено всебічне наукове дослідження історіографії питання діяльності наукових товариств на теренах України ХІХ – початку ХХ ст. Обґрунтовано можливість і доцільність вивчення історії наукових товариств у контексті інституціональної методології, яка дозволила розглядати різнорівневі (різногалузеві) елементи національного наукового етосу в широкому науковому контексті. Здійснено спробу висвітлити роботу цих осередків не ізольовано, а як цілісне, специфічне явище, як нову форму організації науки, що охопила абсолютно всі тогочасні наукові галузі. У монографії  виявлено й систематизовано історіографічні джерела з проблеми й охарактеризовано їхні інформаційні можливості, оцінено внесок багатьох учених у вивчення означеної теми, охарактеризовано основні дослідницькі акценти, що переважали в історичній науці протягом ХІХ – початку ХХІ ст. та безпосередньо впливали на особливості створення тогочасних праць, поглиблено аналіз праць окремих дослідників, вперше розглянуто окремі новітні наукові праці, які ще не були предметом історіографічного осмислення, визначено напрями подальших досліджень, що повинні заповнити існуючі прогалини у вітчизняній науці. Монографія  має широкий міждисциплінарний діапазон застосування, тому, зважаючи на підняті в ній проблеми, може зацікавити як істориків, так і соціологів, наукознавців, педагогів, філософів та інших представників суспільних і точних наук.

Кількість публікацій: 80, в т.ч. за тематикою роботи 1 монографія.

Надіслати коментар

Коментарі

Орлик В.М., д.і.н., проф.

Функціонування різногалузевих наукових товариств на теренах України, починаючи з ХІХ ст. до сьогодні, є одним із компонентів, що забезпечує спадковість і безперервність вітчизняної науки. Це вимагає постійної актуалізації багаторічного досвіду діяльності даних наукових осередків, особливо в умовах сьогодення. Виникає необхідність звернення до досвіду наукових товариств не лише з історичної, а й історіографічної точок зору. Переосмислення наявної історіографічної спадщини з проблеми дає можливість обґрунтувати перспективи подальших наукових пошуків у цьому напрямку.
Монографія І.О. Демуз є необхідною, важливою і логічною в умовах українського сьогодення. Авторкою створено узагальнюючу історіографічну працю на основі комплексного аналізу різноманітних за походженням і формою джерел. Монографія характеризується глибоким знанням предмету дослідження, обґрунтованим теоретико-методологічним апаратом. Положення і висновки, яких дійшла авторка, виважені та не викликають заперечень. У рецензованій монографії простежується прагнення авторки обґрунтувати власну позицію з цілої низки питань.
Практичне значення монографії високе: введений до наукового обігу великий масив літератури та теоретичні міркування можуть бути використані при написанні узагальнюючих і спеціальних праць, монографій і навчальних посібників з історії наукових і громадських інституцій, українознавства, історії географії, біології, математики, фізики, хімії, медицини тощо. Матеріали дослідження можуть увійти до змісту біобібліографічних довідників, покажчиків наукових установ і товариств, біографічних словників математичного, фізичного, біологічного, географічного та інших напрямів.
Практична цінність даної наукової роботи для української науки і практики незаперечна.
Вважаю, що І.О. Демуз – перспективна молода дослідниця, сформований фахівець у галузі історіографії, зокрема, щодо вивчення історії різногалузевих наукових товариств України. Вважаю, що І.О. Демуз заслуговує отримання премії Президента для молодих учених.

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри суспільних наук та документознавства Кіровоградського національного технічного університету В.М. Орлик.

Кириленко С.О., к.і.н., доц.

У період постійного реформування наукової системи й орієнтації України на європейський шлях розвитку надзвичайно важливим є вивчення історичного досвіду функціонування наукової організації суспільства у формі недержавних громадських організацій, у тому числі й періоду ХІХ – початку ХХ ст. Актуальність монографії І.О. Демуз визначається нагальною потребою участі сучасної історіографії в подоланні існуючих однобічних, спрощених уявлень про діяльність різногалузевих наукових товариств на теренах України зазначеного періоду. Наразі виникає потреба комплексного історіографічного дослідження проблеми, ґрунтовної переоцінки вже пройдених етапів розвитку історичної науки, визначення особливостей вивчення теми та розробки недосліджених аспектів проблеми у майбутньому.
У цьому контексті монографія відбиває суспільну значущість, адже звернення дослідників до даної проблеми має не лише наукове, а й практичне значення. Ознайомлення зі змістом і наповненням монографії засвідчує чітку структуризацію наукової роботи та продуману послідовність викладеного фактологічного матеріалу.
Зміст монографії відображає опрацьований авторкою значний пласт літератури, що дало змогу ґрунтовно проаналізувати напрацювання попередників, окреслити дослідницькі моделі, інституціональний капітал і персоніфіковані виміри вивчення задекларованої теми, з’ясувати фактологічний рівень і якісну повноту поданої в історіографічних джерелах інформації.
Загалом наукова робота І.О. Демуз має високий науково-теоретичний рівень, міцні методологічні засади. Вважаю, що І.О. Демуз заслуговує присудження їй премії Президента України для молодих учених.

Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України, декан історико-юридичного факультету Ніжинського державного університету імені Миколи Гоголя С.О. Кириленко.

Ластовський В.В., д.і.н., проф.

Актуальність дослідження підкреслюється цілим рядом реалій, що існують у сучасних суспільно-політичних та соціально-економічних обставинах, необхідністю розвитку та реалізації культурно-національних програм, збереженням історико-культурних традицій, поглибленням розуміння історичних процесів тощо. Крім того, актуальність даної теми зумовлюється ще й розвитком української історичної науки, представниками котрої за останнє десятиліття зроблений значний крок у справу вивчення минулого, появою значної, але все ж недостатньо різноманітної, кількості історіографічних праць, організацією та проведенням тематичних конференцій, круглих столів і т.п. Однак комплексних наукових праць з окремих питань, в котрих було б узагальнено досвід попередніх та сучасних поколінь, визначено основні проблемні питання, майже не було створено (за деякими винятками). Тому можна з упевненістю сказати, що дана тема належить до одного із пріоритетних напрямів сучасної історичної науки.
У представленому дослідженні розкривається цілий ряд історіографічних проблем у вивченні наукових товариств ХІХ – початку ХХ ст. Авторка детально зупиняться на дослідженнях та інтерпретаціях діяльності наукових товариств як універсального типу (Наукове товариство ім. Т. Шевченка та Українське наукове товариство), так і спеціалізованих товариств гуманітарного (історичні, археографічні, воєнно-меморіальні, краєзнавчі, етнографічні, церковні та ін.), природничо-наукового, науково-технічного, медичного та сільськогосподарського спрямування.

Капелюшний В.П., д.і.н., проф.

Монографія І.О. Демуз є першою спеціальною роботою, в якій авторкою проведено всебічне наукове дослідження історіографії діяльності різногалузевих наукових товариств на теренах України ХІХ – початку ХХ ст., адже до сьогодні історики здійснювали лише фрагментарні спроби з’ясувати стан і ступінь вивчення окремих аспектів означеної теми.
Актуальність даної теми обумовлена тим, що наразі в Україні відновлено роботу ліквідованих у радянський час наукових товариств або розпочато діяльність нових, що спонукає сучасних дослідників дедалі частіше звертатися до практики, набутої попередниками в XIX − на початку XX ст.
У монографії вперше з позицій антропологічно орієнтованої історії та на основі принципів наукознавства проаналізовано відповідну літературу; виявлено й систематизовано історіографічні джерела з проблеми й охарактеризовано їхні інформаційні можливості.
Автором по-новому оцінено внесок багатьох учених у вивчення означеної теми; охарактеризовано основні дослідницькі акценти, що переважали в історичній науці протягом ХІХ – початку ХХІ ст. та впливали на особливості створення тогочасних праць; вперше розглянуто окремі новітні наукові праці, які ще не були предметом історіографічного осмислення.
Важливим видається і практичне значення роботи, яке полягає насамперед у можливому застосуванні отриманих результатів при моделюванні перспектив розвитку науки в Україні. Можливим є використання у сьогоднішній науковій практиці напрацювань і напрямів роботи вільних наукових асоціацій, ініціативних і самодіяльних наукових інституцій попереднього періоду.
Робота має широкий міждисциплінарний діапазон застосування, тому, зважаючи на підняті в ній проблеми, може зацікавити як істориків, так і соціологів, наукознавців, педагогів, філософів та інших представників суспільних і точних наук. Монографія І.О. Демуз заслуговує позитивного схвалення.

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри етнології та краєзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка В.П. Капелюшний.

Яремчук В.П., д.і.н., проф.

Роль інтелектуальних об’єднань учених, колективна наукова і творча робота різних періодів привертає увагу сучасних дослідників. Особливо, коли така робота здійснювалася на початковому етапі становлення різноманітних комунікативних органів науки – наукових інституцій, що відбувалося в ході перетворення досліджень у спеціалізовану наукову діяльність. Важливу роль у цьому процесі інституалізації, поряд з іншими науковими інституціями, відігравали й наукові товариства – галузеві недержавні об’єднання, які складали у ХІХ – на початку ХХ ст. особливу форму організації науки й просвітницької діяльності. Цьому недослідженому аспекту, а саме його історіографічному осмисленню, й присвячена представлена на Конкурс монографія І.О. Демуз.
На наш погляд, дослідження, проведене І.О. Демуз, ґрунтується на використанні сучасної методології пізнання, поєднанні як загальнонаукових, міждисциплінарних, так і спеціальних історичних та історіографічних методів дослідження, що робить монографію більш привабливою для наукового загалу.
Авторкою на належному науковому рівні висвітлено підходи, оцінки й дискусії, наявні в історичній та науково-технічній літературі, щодо питань створення, еволюції і діяльності товариств універсального типу, гуманітарних, природничих, технічних, медичних і сільськогосподарських товариств на теренах України ХІХ – початку ХХ ст.
До основних положень, що являють наукову новизну та практичну значущість монографії, відносимо те, що авторкою уперше проведено всебічне наукове дослідження історіографії питання функціонування різногалузевих наукових товариств зазначеного періоду і в одному ґрунтовному й комплексному дослідженні поєднано діяльність даних угруповань у різних галузях науки як гуманітарного, так і природничо-технічного циклу. Крім того, персоніфіковано виміри вивчення задекларованої теми, з’ясовано фактологічний рівень, якісну повноту історичної інформації та детально обґрунтовано перспективи подальших наукових пошуків.
Вважаю монографію І.О. Демуз значним внеском у розробку проблеми функціонування вітчизняних наукових товариств. Робота має як суто науково-теоретичне, так і практичне значення, а її результати й висновки можуть знайти безпосереднє застосування у сфері діяльності сучасних науково-громадських інституцій.
Яремчук, В.П., доктор історичних наук, професор Національного університету "Острозька Академія"

Кіян О.І., д.і.н., проф.

Монографія І.О. Демуз являє собою комплексне дослідження історіографії діяльності наукових товариств на теренах України ХІХ – початку ХХ ст. Звернення до розглядуваної проблематики є особливо актуальним в сучасних умовах, оскільки перед Україною постає важливе завдання вироблення державної політики відносно громадських організацій, до яких належать і наукові товариства. Функціонування різногалузевих наукових товариств в Україні, починаючи з ХІХ ст. до сьогодні, зумовлює необхідність звернення до досвіду цих інституцій не лише з історичної, а й історіографічної точок зору.
Монографічне дослідження І.О. Демуз є актуальним, необхідним і важливим в умовах сьогодення. Авторкою створено узагальнюючу історіографічну працю на основі комплексного аналізу різноманітних за походженням і формою джерел. Заслугою І.О. Демуз є, безумовно, систематизація та творчий аналіз значного масиву історіографічних джерел, створення на цій підставі цілісної картини розвитку досліджень, присвячених вивченню питання діяльності різногалузевих наукових товариств.
Професіоналізм дослідника визначається його спроможністю охопити цілісність проблеми, проникнути в її суть, виокремити в ній головне та другорядне, розробити чіткі методологічні принципи її аналізу, зрештою, поглибити знання, звільнивши його від деформованих чи помилкових уявлень, а також збагатити новими. Саме це і притаманне монографії І.О. Демуз.
Проблемно-хронологічний принцип викладу матеріалу надав можливість цілісно, органічно та послідовно відтворити процес дослідження проблеми вченими, окреслити роль позанаукових чинників у вивченні історії наукових товариств.
І.О. Демуз – наполеглива молода дослідниця, яка активно продовжує працювати, постійно друкується у наукових часописах, журналах і збірниках. Її наукові праці завжди відзначаються інформативністю, широтою поданого матеріалу і глибиною наукового аналізу. Тому вважаю, що І.О. Демуз заслуговує присудження їй премії Президента України для молодих учених.

Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри всесвітньої історії Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка О.І.Кіян.

Педич В.П., к.і.н., доцент

Праця молодої дослідниці, представлена на Конкурс, має суспільне значення, отримала високу оцінку серед фахівців, результати дослідження апробувалися на наукових форумах. Крім того, знайомий з публікаціями І.О. Демуз з даної теми, вміщеними у різних фахових виданнях України. Публікації авторки справляють враження кваліфікованої студії проблеми, наочно свідчать про довготривалу ретельність і скрупульозність, з якою відбиралися матеріали для роботи. Дана монографія є своєрідним, вагомим підсумком попередніх напрацювань дослідниці з історії та історіографії діяльності наукових товариств України ХІХ – початку ХХ ст.
Дослідниця сповна володіє умінням виділяти головне, критично й, водночас, об’єктивно аналізувати напрацювання попередників, давати їм відповідну оцінку. Ґрунтовний історіографічний аналіз джерел дозволив авторці розкрити тему комплексно з належною аргументацією, новими підходами і виваженими висновками.
Важливість даної роботи незаперечна, адже ґрунтовне вивчення діяльності наукових товариств дозволяє виявити основні закономірності й особливості організації наукової системи загалом і наукових досліджень окремої галузі знань зокрема, у тому числі й у сучасний період. Наукові розвідки, створені до цього часу, висвітлювали лише окремі питання функціонування наукових товариств зазначеного періоду, а комплексний історіографічний аналіз проблеми узагалі був відсутній, що зумовило необхідність видання монографії І.О. Демуз, яка є актуальною і новаторською.
Підтримую дослідницю на здобуття Премії Президента України для молодих вчених.
Кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та політології Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу.

Шатковська А.Ю., к.і.н.

Аналізуючи історіографічні джерел, здобутки попередників і сучасної методології І.О.Демуз дослідила стан та рівень повноти й достовірності висвітлення історії наукових товариств на теренах України ХІХ – початку ХХ ст. Зроблено комплексний історіографічний аналіз діяльності наукових товариств зазначеного періоду в усіх наукових галузях (гуманітарна, природнича, технічна, медична, сільськогосподарська тощо). Основні положення монографії та результати дослідження базуються на ґрунтовній теоретико-методологічний основі. У роботі обґрунтовано можливість і доцільність вивчення проблеми з використанням елементів інституціональної, соціокультурної методології, некласичної моделі історичного дослідження, «мікроісторії», мережевої моделі науки тощо. Такі підходи авторки сприяли усвідомленню значення вказаної теми дослідження, висвітленню в ньому основних і другорядних аспектів. Дослідниця правильно відзначила, що діяльність різногалузевих наукових товариств на теренах України ХІХ – початку ХХ ст. – проблема багатоаспектна, яка вимагає застосування широкого спектру дослідницьких методів, пізнавальних засобів і розробки спеціальної теоретико-методологічної парадигми, що нею й було зроблено.
Важливе значення має аналіз підходів істориків до функціонування товариств гуманітарного спрямування (не лише історичних та історико-філологічних, а й археографічних, краєзнавчих, церковно-археологічних, воєнних тощо). Заслугою І.О. Демуз є також характеристика дослідницьких студій щодо діяльності більшості природничих, технічних (інженерних, фізичних, математичних, хімічних), медичних, сільськогосподарських наукових товариств, які досить рідко ставали об’єктом не лише фактологічних історичних, а й, тим більше, аналітичних історіографічних розвідок.
Монографія І.О. Демуз «Наукові товариства на теренах України ХІХ – початку ХХ ст.: полілог учених і епох» є ґрунтовним, комплексним дослідженням, більшість одержаних у дослідженні результатів є новими, що свідчить про відповідний внесок дослідниці в історичну науку.
Зважаючи на значний науковий доробок вціломі, практичність та оригінальність монографії І.О.Демуз, на мою думку авторка заслуговує на присудження премії Президента України для молодих учених.

кандидатка історичних наук, викладачка Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я.Франка

Гість

Монографія І.О. Демуз є актуальною з огляду на ряд об’єктивних причин. Так, в умовах розвитку української державності особливої ваги набуває зміцнення наукового потенціалу країни та формування кваліфікованих професійних кадрів. Подальший розвиток України в сучасних умовах пов’язаний з орієнтацією на постіндустріальні тенденції суспільного відтворення. Суть цих тенденцій – дедалі зростаюче використання інформації і знань, як найважливішого виду ресурсів, який все більшою мірою визначає майбутнє держави. Саме тому держава зацікавлена у правильній науково-технічній політиці, такій організації науки, яка дала б змогу ефективно управляти нею.
Держава надає пріоритетну підтримку розвитку науки як визначального джерела економічного зростання і невід’ємної складової національної культури та освіти, створює необхідні умови для реалізації інтелектуального потенціалу громадян у сфері науково-технічної діяльності, забезпечує використання досягнень вітчизняної та світової науки і техніки для вирішення соціальних, економічних, культурних та інших проблем.
Однак і сьогодні, як і протягом попередніх етапів суспільної еволюції, поширеним є розвиток науки на громадських засадах – у наукових товариствах різного профілю. Останні завжди об’єднували як аматорів, так і знаних учених, які в рамках ухваленої ними програми досліджень здійснювали вільний науковий пошук без огляду на регламентуючий вплив владних структур. В Україні громадські форми наукового пошуку мають усталені традиції. Зусиллями багатьох поколінь дослідників ще позаминулого століття було закладено надійні підвалини для систематичних і широкомасштабних досліджень майбутніх років. Якраз у ХІХ – на початку ХХ ст. в Україні й була створена розгалужена мережа різнопрофільних наукових товариств.
І.О. Демуз фактично вперше в українській історіографії зроблено спробу комплексного історіографічного дослідження діяльності наукових товариств України зазначеного періоду в усіх наукових галузях (гуманітарна, природнича, технічна, медична, сільськогосподарська тощо).
Особливу увагу І.О. Демуз приділяє поясненню теоретико-методологічного підґрунтя дослідження. Такий підхід є цілком виправданим з огляду на те, що авторкою використано як традиційні методи, так і доволі інноваційний методологічний інструментарій: так звану «мережеву модель науки», інституціональну методологію та синергетичний підхід. Переваги мережевого підходу полягають у тому, що він передбачає об’єднання різноманітних складових, які раніше розглядалися ізольовано, автономно, навіть герметично, – в єдину структуру взаємопов’язаних елементів, між якими постійно відбувається обмін інформацією. Мережа постає як принципово новий, інформаційний простір. На наш погляд, саме мережева модель історіографії становить важливу перевагу монографії.
Цікавою виявилася також ідея І.О. Демуз відобразити проблему через призму синергетики, що дало змогу показати інформацію не лише як потік знання окремих індивідів, а сформувати образ тієї соціокультурної матриці, яка являється здобутком усього наукового співтовариства. Крім того, «мережева модель науки», інституціональна методологія та синергетичний підхід дозволили авторці розглянути різногалузеві елементи національного наукового етосу в широкому науковому контексті.
Незаперечною перевагою монографії є авторська спроба висвітлити роботу наукових товариств України ХІХ – початку ХХ ст. не ізольовано, а як цілісне, специфічне явище, як нову форму організації науки вказаного періоду. Ці ідеї не лише знайшли в книзі адекватне відображення, але й можуть мати перспективне значення, творче та практичне застосування.
Вважаю, що суттєва пошукова, творча й аналітико-критична робота, здійснена дослідницею, заслуговує на схвальну оцінку. Вважаю, що Демуз Інні Олександрівні притаманні риси справжнього дослідника-експериментатора: прагнення детально вивчити та всебічно проаналізувати конкретну історичну проблематику, результати якої матимуть не лише суто науково-теоретичне, а й практичне застосування в умовах сьогоднішнього соціуму.
Дана монографія буде корисною не лише для вузького кола фахівців, але й для усіх, хто цікавиться історією науки, проблемами громадсько-наукових організацій, а також українською історіографією загалом. Розроблена тематика дуже цікава та потребує підтримки, а матеріали, що висуваються на здобуття Премії, – є відбитком багаторічної кропіткої праці І.О. Демуз.
Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри української історії та етнополітики Київського національного університету імені Тараса Шевченка А.П. Коцур.

Тельвак В.В., д.і.н., проф.

Доба другої половини ХІХ – початку ХХ ст. – чи не найбільш популярна у середовищі українських історіографів з огляду на визначальність цього періоду у процесах концептуального оформлення та інституційного становлення вітчизняної науки. Свідченням сказаного є сотні праць статейного формату, десятки монографічних і дисертаційних досліджень, присвячених найбільш помітним явищам і процесам, а також персоналіям та інституціям згаданої доби. Тож цілком очікувано на черзі постала проблема історіографічного осмислення різнопланових публікацій, що з‘явилися за останнє століття. Таке осмислення має на меті не лише підсумування тривалої у часі традиції, але й, що важливіше, виявлення комплексу проблем, котрі потребують першочергової уваги дослідників. Цей актуальний для сучасної науки, але доволі складний – і в технічному, і в теоретико-методологічному плані «виклик» прийняла в своїй узагальнюючій і ґрунтовній монографії Інна Демуз.
В цілому у монографії послідовно реконструйовано широку палітру наукових інституцій ХІХ – початку ХХ ст., проаналізовано історіографію гуманітарних, природничо-наукових, науково-технічних, медичних та сільськогосподарських товариств. Важливим є те, що Інна Олександрівна вписує історіографічні пошуки представників того чи іншого періоду в загальне тло поступу наукового знання, тим самим демонструючи, що в аналізованих нею текстах було новаційним, а що лише наслідувало поширені взірці. Стосовно сучасного історіографічного дискурсу, І. О. Демуз відтворює ускладнення поля наукознавчої рефлексії, показуючи дискусії з найбільш принципових питань історії тієї чи іншої інституції. Важливо, що при цьому авторка виступає також у ролі дослідниці, подекуди окреслюючи власну позицію з обговорюваних питань, що нерідко виглядає більш переконливою, аніж гіпотези її попередників.
У висновках І. О. Демуз не просто зібрала підсумкові положення, представлені нею у розділах, але й стисло, у розрізі цілої теми, подала узагальнену картину історіографічного осмислення інституційних процесів в Україні досліджуваного періоду. Вона не тільки підвела підсумки понад столітній історіографічній рефлексії, але й, що більш важливо, з кожного дисциплінарного спектру окреслила найбільш актуальні напрямки подальших наукових пошуків, реалізація яких сприятиме створенню стереоскопічної картини наукового життя на українських землях у добу позитивізму.
Тож, оцінюючи загалом науковий здобуток молодої дослідниці, вважаємо його суттєвим внеском в історичну науку, при цьому переконані, що І. О. Демуз заслуговує присудження їй премії Президента України для молодих учених.
Доктор історичних наук, професор кафедри давньої історії України та с.і.д. Дрогобицького державного педуніверситету імені І.Франка В.В.Тельвак.

Кучер В.І., д.і.н., проф.

Розвідки української науки доби її початкової професіоналізації та інституціоналізації (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) – одна з малодосліджених проблем вітчизняної історії, наукознавства й історіографії. Тому обраний І.О. Демуз шлях дослідження історіографічного дискурсу діяльності наукових товариств на теренах України зазначеного періоду видається цілком слушним і методично правильним.
Як свідчить зміст рецензованої роботи, авторка опрацювала величезний масив літератури, ввівши до наукового обігу документальні джерела, нормативні матеріали та наукову продукцію різногалузевих товариств ХІХ – початку ХХ ст., частково – мемуари та спогади; значну кількість узагальнюючих і монографічних досліджень, наукових статей, матеріалів наукових конференцій, семінарів, симпозіумів, дисертаційних досліджень, навчальних посібників, підручників, науково-популярних праць, довідкової літератури та бібліографічних покажчиків.
У цілому ж, критичний підхід до аналізу наявних джерел дав можливість авторці прослідкувати особливості історіографічного дискурсу протягом ХІХ – початку ХХ ст., радянського та сучасного періодів, встановити інформаційну значущість даного комплексу джерел, а також вказати на його подальше розширення.
Наукова робота цілком відповідає потребам сучасного українського суспільства. Оскільки запропоноване дослідження спирається на напрацювання таких галузей науки, як наукознавство, історія науки й техніки, то безумовною буде цінність отриманих результатів і для міждисциплінарних досліджень.
Вважаю, що монографія І.О. Демуз має високу науково-практичну цінність для суспільства, характеризується глибоким розумінням проблеми, фактологічним наповненням і науковим осмисленням, тому вважаю, що за свої наукові досягнення авторка заслуговує на присудження їй премії Президента України для молодих вчених.

Доктор історичних наук, професор, головний науковий співробітник Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України В.І. Кучер

Молоткіна В.К., д.і.н., проф.

Розвиток науки і техніки є визначальним чинником прогресу суспільства, підвищення добробуту його членів, їхнього духовного та інтелектуального зростання. Вагоме місце у науковій системі нашої держави займають наукові товариства, діяльність яких завжди сприймалася як уособлення академічної автономії і свободи. Будь-яке наукове товариство наразі відіграє певну роль у розробці актуальних проблем науки, оскільки воно об'єднує фахівців однієї або кількох споріднених галузей науки.
Багатогранній роботі наукових товариств України ХІХ – початку ХХ ст., зокрема історіографічному аналізу проблеми, присвячена монографія І.О. Демуз. Монографія є першою роботою подібного плану в українській історичній науці. Наукова новизна отриманих результатів відображається як у самій постановці проблеми, так і в комплексному підході до її вирішення.Кожен з розділів є концептуально завершеним, оскільки містить аргументовані відповіді на конкретні завдання, поставлені авторкою у вступі.
І. Демуз доведено, що публікації рубежу ХІХ-ХХ ст. про наукові товариства мали описовий характер, були насичені фактажем і створювалися переважно самими ж членами товариств (секретарями і головами). Радянський період виявився не особливо плідним у вивченні осередків національної української науки, особливо гуманітарного спрямування; крім того, ярлик «буржуазного націоналізму», повішаний на істориків та інших науковців рубежу ХІХ-ХХ ст., не підсилював дослідницького інтересу. Не можна не погодитися з думкою дослідниці про те, що набагато краща ситуація склалася при вивченні радянськими науковцями товариств природничого, технічного та медичного спрямування. На сторінках праці стверджується думка, що сучасними вітчизняними дослідниками проведено значну роботу щодо відшукання нових, невідомих доти матеріалів і джерел з історії створення і функціонування різногалузевих товариств України, напрямів їхньої діяльності; переосмислено значення і роль цих осередків як у загальних процесах українського національного відродження, так і становлення національної системи науки.
Слід відзначити, що висновки монографії є ґрунтовними та вагомими і не викликають сумнівів з приводу їх виваженості й об’єктивності. Крім того, І. Демуз з’ясовано як фактологічний рівень, якісну повноту історичної інформації і тематичну репрезентативність історіографічних джерел, так і обґрунтовано перспективи подальших наукових пошуків у даному напрямку.
У цілому слід відзначити, що за змістовим наповненням, структурою і глибиною наукового пошуку рецензована монографія заслуговує позитивної оцінки. Вона буде корисною для науковців при написанні узагальнюючих і спеціальних праць, монографій і навчальних посібників з історії різних галузей науки, а також довідкової літератури. На мою думку, монографія може слугувати базою для подальших компаративістських досліджень. Запропонована І. Демуз проблематика виглядає доволі перспективною з точки зору як теоретико-методологічних підходів, так і безпосередньо з погляду історіографічних оцінок, зроблених у ній. Окрім того, монографія відкриває широкий простір для наукових дискусій серед фахівців, тим самим реалізуючи своє основне призначення.
Заслуговує на повагу працездатність і наполегливість молодої дослідниці в досягненні поставлених цілей: за нетривалий період часу І.О. Демуз захистила кандидатську та докторську дисертації, видрукувала велику кількість публікацій, у тому числі кілька колективних і одноосібних монографій. На сьогоднішній день вона є авторкою близько 100 наукових публікацій, глибоко розробляє кілька наукових тем. Зокрема, до сфери її наукових інтересів належать: діяльність наукових товариств України ХІХ – початку ХХ ст. (історичні та історіографічні аспекти), історія видавничої справи в Україні ХІХ – початку ХХ ст., розвиток науки і техніки в Україні, окремі проблеми епістології та джерелознавства, краєзнавчі аспекти тощо.
На мою думку, І.О. Демуз, зважаючи на її наукові досягнення в цілому та високий рівень і практичну значущість представленої на Конкурс монографії зокрема, заслуговує присудження їй премії Президента України для молодих учених.

Доктор історичних наук, професор,завідувач кафедри історії та культури України
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» В.К. Молоткіна

Залишити новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде доступний широкому загалу.
CAPTCHA
Для запобігання від спаму, щоб залишити коментар введіть будь ласка символи,які зображені нижче. Дякуємо за розуміня.