Офіційний веб сайт

Наукові засади розробки і впровадження еколого-економічного механізму раціонального використання й охорони природних ресурсів України

Р62

 

Автори:

Ємець М.А.,  Кравців В.С, Лісовський С.А., Міщенко В.С,

Степанов В.М., Харічков С.К, Хвесик М.А., Шматков Г.Г., Яцик А.В., Балацький О.Ф.

 

Представлена Інститутом проблем природокористування та екології НАН України.

 

Перехід на засади сталого розвитку вимагає розробки та впровадження дієвого еколого-економічного механізму раціонального використання та охорони природних ресурсів. В роботі сформульовано теоретико-методологічні засади формування ресурсної стратегії сталого розвитку, що враховують регіональні особливості соціально-економічного та екологічного стану України. Розроблено концептуальну модель регіональної екологічної політики, особливістю якої є пріоритетне вирішення екологічних проблем основних забруднювачів довкілля.

Обґрунтовано методологічні принципи еколого-економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу, що ґрунтуються на рентній концепції і враховують цінність природних ресурсів та їх доступність. Обґрунтовано та впроваджено ринковий механізм використання природних ресурсів на основі платежів як рентного, так і відтворювального та штрафного характеру.Враховано якісну та кількісну оцінки антропогенного навантаження на різні компоненти навколишнього середовища. Нові підходи до створення еколого-економічного механізму природокористування дозволяють враховувати екологічні і соціальні функції природних ресурсів через їх вплив на процеси суспільного розвитку та відтворення якості довкілля.

Отримали подальший розвиток адміністративні процедури екологічного аудиту та екологічної експертизи, а також регіонального екомоніторингу, який дозволяє не тільки оперативно фіксувати локальне забруднення, але й прогнозувати його розповсюдження на території.

Результати роботи використані при підготовці більш ніж 45 нормативних актів, концепцій, програм, а також при створенні регіональної системи екологічного моніторингу СЕМ «Придніпров’я», міст Жовті Води та Дніпродзержинськ. Економічний ефект складає не менше 7 млрд. грн.

Результати досліджень  відображено у 30 наукових монографіях, понад 200 наукових статтях, захищено 11 дисертацій.

Офіційне громадське обговорення роботи відбудеться в Інституті економіки та рогнозування НАН України 14 вересня 2010 року о 10.00.

Надіслати коментар

Коментарі

Гість Александр Алешин

Известно, что цивилизованность любого государства определяется отношением к проблеме рационального и безопасного обращения с отходами производства и потребления, вторичными материальными и энергетическими ресурсами, сохранения окружающей среды и здоровья населения. К сожалению, на сегодняшний день решение данной проблемы в Украине остается пока целью и наша общая задача сделать все возможное, что бы максимально приблизиться к этой цели.
Известно также, что на территории Украины накоплено более 30 млрд. тн различных отходов и вторичного сырья, под которые занято порядка 160-165 тыс. га,
В тоже время, в странах ЕС на $ 1000 ВВП приходится 30-32кг отходов, а в Украине до 15000кг!
При всем этом, следует учитывать, что значительная часть таких накоплений может служить относительно дешевым источником сырья как для самих предприятий ГМК (одного из массовых производителей побочной продукции), так и смежных отраслей. Опыт стран ЕС и США свидетельствует о том, что у них уровень использования отходов и ВМР составляет 65-80%, при этом из них получают: 20% всего алюминия, 33% железа, до 50% свинца и цинка, 44% меди и других полезных компонентов. Переработка и использование ВМР в этих странах свидетельствует о том, что это выгодный сегмент ресурсопользования, который в 5-15 раза дешевле разработки природных месторождений. Предприятия и предприниматели в этой сфере имеют преференции со стороны государства в виде налоговых послаблений, льготных кредитов и тарифов. Активная коммерческая деятельность в данной сфере способствует росту занятости населения.
Учитывая важность проблемы рационального ресурсопользования и экологизации производств, а также то, что постоянно дорожают энергетические и природные ресурсы, а осуществление новых капиталоемких геологоразведок и тяжелых горных разработок становится проблематичным, приобретает особую государственную значимость проблема по созданию альтернативных (дополнительных) источников природного сырья и энергии. Реализация этих принципов должна быть неразрывно связана с проводимой государством идеологией, направленой на ускоренное развитие рыночных механизмов хозяйствования с дальнейшей дерегуляцией. Большой потенциал в реализации таких принципов как раз и содержится в сегменте вторичного ресурсопользования, который следует рассматривать как важный элемент в формировании и реализации комплексной стратегии устойчивого развития Украины.
Вместе с тем, анализ наработанной в государстве нормативно - правовой базы (принято более полусотни различных нормативных актов, относящихся к природоохранной сфере), показывает, что она не всегда отвечает международным стандартам, и недостаточно стимулирует такой важный сегмент устойчивого развития экономики, как вторичное ресурсопользование. И не смотря на то, что со стороны контролирующих государственных органов постоянно взимаются экологические платежи за размещение отходов и складирование побочной продукции и проводится периодическая их индексация (т.е. применяется принудительно-фискальный метод воздействия и используется принцип – «загрязнитель платит») количество таких накоплений не уменьшается а, наоборот, продолжает расти. Однако, при рассмотрении приоритетов обозначенных, например, в ст. 174, 176 Договора о создании Европейского сообщества следует, что первоочередной задачей высокого уровня защиты окружающей среды в странах сообщества является применение упреждающего принципа, который заключается в осуществлении мероприятий, направленных, прежде всего на устранение источников негативного влияния на окружающую среду и, если этот принцип почему-то не срабатывает, тогда применяется принцип «загрязнитель платит».
В результате систематических инициатив и после рабочих консультаций руководства Департамента вторичных ресурсов УкрМета с представителями экологических служб ЕС, основные положення предложенных УкрМетом инициатив и вошедших в Закон Украины от 7.03.02 № 3073-111 (часть вторая ст.4), нашли свое отображение в соответствующих разделах Директивы 2008/98/ЕС, принятых Европарламентом 19 ноября 2008 года. В частности, в ст.5 Директив прописаны условия, когда вещества и материалы могут считаться не отходами, а побочными продуктами. К примеру, одними из таких условий является применимость (использование) таких материалов в известных технологических процессах и когда вещества или материалы образуются (производятся) как интегральная составляющая производственных процессов. А в п.1, ст.11 Директивы рекомендуется странам ЕС активнее применять экономические механизмы стимулирования вторичного ресурсопользования. В Украине такой принцип был закреплен в конечных положениях Закона 3073-III еще в 2002 году.Ф
К сожалению, предложенная авторами (и в основном это систематически прослеживается у одного из авторов «концепций и методологий», представителя СОПС Украины) работа противоречит таким принципам, а по сему не есть прогрессивна, так как по своей сути предполагает получение «опосредованного экономического эффекта» за счет ужесточения централизованного администрирования экологическими сборами и расширения спектра принудительно-фискального воздействия на субъекты хозяйствования. При этом следует учитывать (а авторам не мешало бы и просчитывать), что усиление фискальной нагрузки на предприятия, негативно отображается на себестоимости производимой ими продукции и тем самим ухудшает ее конкурентоспособность на внешних рынках.

Александр Алешин,
директор Департамента вторичных
ресурсов УкрМет, зам.председателя координационного
совета «Ресурсосбережение», доктор экономики,
tehnoresurs@bigmir.net

Наталія

Робота дуже цікава, але на мій погляд, більше стосується не досягнень у галузі науки та техніки, а галузі фіскальної та налогової політики. На жаль у представленому рефераті не висвітлені наукові досягненя авторів, тому складається враження, що більш суворий контроль природокористування може вирішири усі екологічні проблеми. Не зрозуміло як аналізується буферність природних систем, їх здатність до самоочищення, і саме важливе: чи може припинення техногенного навантаження або його зменшення повернути природну систему у задовільний стан? Відомо, що підприємствам вигідніше платити штрафи аніж впроваджувати екологічно чисті технології. І від виплати шрафів або зменшення/збільнення рентної плати не покращиться родючість грунтів.

Жаліло Я.А.

Серед проблем раціоналізації природокористування та забезпечення екологічної безпеки ключове місце посідають розробка та реалізація інтегрованих економіко-екологічних підходів до їх вирішення. Такі завдання визначено Стратегією національної безпеки, Стратегією національної екологічної політики на період до 2008 року, іншими нормативно-правовими актами.
Відтак слід підкреслити виняткову важливість запропонованої авторами ідеології переходу від культури реагування до культури запобігання негативним економко-екологічним наслідкам соціально-економічного розвитку.
Сукупність фундаментальних розробок авторів (30 монографій, біля 2000 наукових статей) дає достатні підстави визначити їх я науковий базис розробки та впровадження еколого-економічного механізму раціонального використання та охорони природних ресурсів України. Ці розробки мають велике значення для реалізації національної стратегії екологізації суспільного виробництва як чинника національної
безпеки та заслуговують на присудження авторам Державної премії у галузі науки і техніки.

Жаліло Я.А., к.е.н., ст.н.с., заслужений економіст України - перший заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень

Воробйов Ю.М.

Соціально-економічний прогрес і якість навколишнього середовища – це взаємопов’язані пріоритетні напрямки розвитку регіону, які доповнюють і підсилюють один одного. На цій інтегративній основі можна забезпечити адекватність інтересів економіки та екології при домінуванні екологічних критеріїв, вимог і показників. Внаслідок більш жорстких екологічних вимог, які склалися в суспільстві останнім часом з прийняттям на державному рівні відповідних нормативно-правових документів, українські підприємства змушені відшукувати нові шляхи природокористування, які б не суперечили стратегії стійкого розвитку соціоекологічних систем. Органи державної влади в Україні опинилися перед необхідністю термінового покращання екологічної ситуації. Зазначене вище зумовлює актуальність теми дослідження та визначення пріоритетів у діяльності органів державного управління і органів місцевого самоврядування.
Досить важливим є те що в роботі автори відображають багатогранність наукових підходів до вирішення складних еколого-економічних проблем у всіх сферах життя суспільства. Узагальнені в роботі результати досліджень досить повно викладені в опублікованих працях і впровадженнях у виробництво. З огляду на вищевикладене, підтримую роботу та вважаю, своєчасним її висування на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки.
Воробйов Ю.М. доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри фінансів Національної академії природоохоронного та курортного будівництва.

Амосов О.Ю.

Прискорення соціально-економічного розвитку територій завдає значної шкоди навколишньому природному середовищу. Тому екологічні проблеми останнім часом у більшості розвинених країн світу суттєво загострюються. Варто відмітити запропоновану класифікацію інструментів екологічної політики, теоре-тикоприкладні положення формування регіональних екологічних програм, що мають базуватись на відповідних методологічних, методичних, правових, політичних та аналітичних засадах, запропоновано алгоритм розробки таких проблем.Загалом вважаю, що робота “Наукові засади розробки і впровадження еколого-економічного механізму раціонального використання й охорони природних ресурсів України” має важливе народногосподарське значення, відзначається актуальністю для науки й практики й може бути рекомендована для присудження Державної премії України в галузі науки й техніки. Амосов О.Ю. доктор економічних наук, професор, перший заступник директора Харківського регіонального інституту НАДУ при Президентові України.

Мельник Л.Ю.

Входження економіки України в систему ринкового характеру характеризувалось надзвичайно складним екологічним становищем, породженим неефективним матеріало- та енергоємким виробництвом, екстенсивним сільським господарством, катастрофою на Чорнобильській АЕС, відсутністю оптимальної управлінської структури природоохорони. Все це зумовило нераціональне використання природних ресурсів, зростання техногенно-екологічного навантаження на довкілля, неоптимальне розміщення продуктивних сил. Тому проблема екологізації суспільного відтворення в умовах ринкової економіки є надзвичайно актуальною і вимагає теоретичного аналізу та розробки практичних рекомендацій по удосконаленню наукового забезпечення еколого-економічних взаємозв’язків.
Робота присвячена дослідженню теоретичних засад та розробці практичних пропозицій щодо впровадження еколого-економічного механізму раціонального використання й охорони природних ресурсів України.
Дуже важливо, що колектив авторів запропонував в роботі теоретико-методологічні засади формування ресурсної стратегії сталого розвитку, що враховують регіональні особливості соціально-економічного та екологічного стану України.
Отже, робота “Наукові засади розробки і впровадження еколого-економічного механізму раціонального використання й охорони природних ресурсів України” безумовно заслуговує Державної премії України. Мельник Л.Ю. доктор економічних наук, професор, професор кафедри економічної теорії та економіки сільського господарства Дніпропетровського державного аграрного університету.

Федоркін С. І..

Політика сучасного регіонального розвитку має сприяти раціональному використанню природно-ресурсного потенціалу, створенню умов для врахування особливостей кожного регіону в контексті загальнодержавних інтересів.Запропоновані в роботі колективом авторів теоретико-методологічні засади формування ресурсної стратегії сталого розвитку саме враховують регіональні особливості соціально-економічного розвитку та екологічного стану.Ця робота дозволяє вирішити екологічні проблеми регіонів для цього треба максимально наблизити концептуальну модель регіональної екологічної політики до умов та особливостей окремого регіону.
У цьому зв'язку робота має велику практичну цінність, вона заслуговує на присудження її авторам Державної премії України в галузі науки і техніки.

Ректор Національної академії природоохороннного С.І. Федоркін
та курортного будівництва, доктор технічних наук, професор

Пашенцева А.І.

Інтенсивний розвиток економіки як єдиної системи на основі залучення в господарський обіг значних об'ємів природних, трудових ресурсів привів до деградації екологічних систем та екологічної кризі. Це сприяло зміні ролі природокористування в сучасному світі в досягненні сталого розвитку та значення екологічної складової в економіці.Тому актуальність та своєчасність досліджених питань колективом провідних українських вчених в галузі економіки природокориистування та охорони навколишнього середовища не викликає сумніву.Авторами розроблені та запропоновані наукові засади економіко-екологічного механізму раціонального використання та охорони природних ресурсів. На наш погляд новим в ньому є: класифікация інструментів екологічної політики,цільове обгрунтування стратегічних пріоритетів та механізму реалізації політики збереження.Для державної інспекції з ядерної та радіаційної безпеки достатньо цікавим є подальший розвиток адміністративної процедури екологічного аудиту та екологічної експертизи,що дозволяє впровадити реальні засади випереджального захисту довкілля.У цьому зв'язку робота заслуговує на присудження її авотрам Державної премії України в галузі науки і техніки.

Начальник Кримської державної інспекції з ядерної А. І. Пашенцева
та радіаційної безпеки, заступник Головного
державного інспектора з ядерної безпеки України

Ульянченко О.В., д.е.н., професор

Перехід України до ринкової економіки вимагає радикальних змін існуючого механізму формування раціонального використання й охорони природних ресурсів. Ці зміни спрямовані на докорінну перебудову відносин використання природних ресурсів і полягають у створенні системи сталого розвитку економіки.
Варто відмітити наукові підходи до визначення стратегічних цілей та пріоритетних напрямів регіональної екологічної політики в контексті динаміки трансформаційних процесів в Україні. Як стратегічні цілі розглядаються: екологізація виробництва і всієї системи господарювання; екологізація свідомості населення; екологізація управління. В основі ж визначення пріоритетних завдань має бути покладена об'єктивна оцінка реальних можливостей вирішення екологічних проблем. Наукові доробки авторів були покладені в основу розробки багатьох постанов Уряду України та проектів постанов, що регулюють дальніше використання, збереження, поліпшення та охорону природних ресурсів. В цілому наукові здобутки колективу авторів мають велику цінність для науки та практики, а робота заслуговує на присудження її авторам Державної премії України в галузі науки і техніки.

Рубель О.Є. вч. секр. Чорноморського відділення УЕАН

Сучасна трансформація економіки України, інвестиційні процеси залишаються нескерованими з боку ресурсних стратегій. У економічній сфері переважають корпоративні інтереси. Інтереси ресурсної бази регіональної економіки залишаються неврахованими. Колосальні засоби, необхідні для санації природних територій і запобігання надходження в них забруднюючих речовин, неможливо виділити з державного бюджету. Рішення проблеми бачиться у формуванні діючої економіко-екологічної політики відповідних механізмів прийняття господарських рішень на різних рівнях.
Метою пропонованої роботи є розробка наукових методологічних та методичних засад механізму раціонального природокористування в Україні. Особливістю такого обґрунтування є врахування як особливостей перехідного періоду в економіці, так і відмінностей природно-ресурсного потенціалу, техногенного навантаження території та можливостей ландшафтів до самовідтворення.
Судячи за роботами авторів, теоретичною та методологічною базою в забезпеченні інтеграційних управлінських рішень у природокористуванні є сучасна теорія ринкової економіки, концептуальні підходи до формування інтеграційного управління, статистичний аналіз, методи економічного аналізу, узагальнення методичних підходів до оцінювання економіко-екологічної ефективності, структурно-логічний метод, визначення системи стабілізаційних рішень, порівняльний та графічний аналіз, систематизації та узагальнення визначення основних напрямків забезпечення конкурентоспроможності управлінських рішень, дослідження впливу виробничтого комплексу на складові територіальних утворень, факторного аналізу, формалізації та економічного моделювання.
Актуальність теми, наукові результати, новизна основних положень дають можливість сподіватися, що ця робота отримає достатню підтримку та відзначиться Державною премією України в галузі науки і техніки.

Тучковенко Ю.С., проректор Одеського державного екологічного

Підтримуючи дану роботу, слід зазначити, що автори на початку 2000-х років виступили ініціаторами дослідження рентної проблематики у природно-ресурсній сфері.
Вони здійснили піонерні наукові розробки і публікації з відповідної теми, що мали значний вплив на формування планів наукових досліджень та учбових програм університету, за якими провадиться підготовка магістрів за спеціалізацією «Менеджмент природоохоронної діяльності» та «Економіка природокористування». За підсумками теоретико-методологічних та методичних напрацювань обґрунтовано "Концепцію рентної політики в Україні", яка отримала значний суспільний резонанс і вплинула на стратегію формування податкової системи в Україні в природно-ресурсній сфері.

Щурик М.В., Івано-Франківський університет права

Перспектива існування людини та всього навкілля значною мірою залежить від збалансованості взаємовідносин суспільства та природи. Глобальна екологічна катастрофа, що охопила більшість країн світу потребує дати чітку відповідь на запитання дальнішої організації співіснування людини та природи.
Зрозуміло, що Україна не може залишатись осторонь від розв’язання цієї важливої проблеми. В зв’язку з цим актуальними й значущими вважаємо дослідження групи українських вчених, прізвища яких приведено вище, що стосуються проблем впровадження еколого-економічного механізму раціонального використання й охорони природних ресурсів України (сайт Р-62). При цьому заслуговують на увагу ціла низка публікацій (30 монографій, понад 200 наукових статей, захист 11 дисертаційних робіт), які стосуються розробки та впровадження дієвого еколого-економічного механізму раціонального використання та охорони природних ресурсів з урахуванням засад сталого розвитку. Авторами сформульовано теоретико-методологічні засади формування ресурсної стратегії сталого розвитку з урахуванням регіональних особливостей соціально-економічного та екологічного стану України. Новим є механізм розв’язання досліджуваної проблеми, зокрема:
- визначення місця економічної політики в системі регіональних особливостей;
- розробка концептуальної моделі регіональної екологічної політики;
- обґрунтування наукових підходів до визначення стратегічних цілей та пріоритетних напрямків формування екології регіону;
- класифікація інструментів екологічної політики;
- адресне та цільове обґрунтування стратегічних пріоритетів та механізму реалізації політики збереження, відтворення та ефективного використання природно-ресурсного потенціалу чотирьох найбільш крупних макрорегіонах України.
Цікавими та цінними для науки й прикладного застосування вважаємо
запропоновані вченими методологічні принципи еколого-економічної оцінки природно-ресурсного потенціалу, що ґрунтуються на рентній концепції, оскільки нині відсутніми залишаються об’єктивні підходи до встановлення ціни на природні ресурси в результаті чого суспільству завдаються значні збитки. Результати дослідження дають можливість вперше впровадити ринковий механізм платного використання природних ресурсів поєднуючи рентні, відтворювальні та штрафні інструменти впливу. Результати досліджень рентних платежів природокористування дали можливість розробити «Концепцію рентної політики в Україні» та «Стратегію реформування податкової системи України ». Наукові доробки авторів були покладені в основу розробки багатьох постанов Уряду України та проектів постанов, що регулюють дальніше використання, збереження, поліпшення та охорону природних ресурсів.
Існують і інші важливі дослідження екології природокористування, що розв’язують важливі народногосподарські проблеми. робота заслуговує на присудження її авторам Державної премії України в галузі науки і техніки.

В.Ігнащенко, Мінприроди

Оцінюючи дану роботу з точки зору Мінприроди України слід зазначити, що зусиллями її авторів була забезпечена поступальна інтеграція еколого-економічних механізмів в практику вітчизняного господарювання. Певним підсумком цього процесу стало обґрунтування засад національної екологічної політики та національного плану дій з охорони навколишнього природного середовища, що використані Міністерством при розробці "Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року". Базовим положенням "Стратегії …" стало розширення бази екологічного оподаткування за шкідливий вплив на навколишнє середовище, що дозволить збільшити надходження в бюджет на 1,5 млрд. грн. Крім того згідно з виконаними обґрунтуваннями розширюються інші можливості наповнення природоохоронних фондів і залучення місцевих ресурсів.

С.Лизун, Мінприроди

Колектив авторів, робота яких висунута на державну премію, представляє академічну науку, однак разом з тим вони були активними впроваджувачами виконаних розробок. Прикладними результатами їх досліджень у сфері еколого-економічного механізму прирокористування й природоохоронної діяльності стала низка проектів нормативно-правових актів, постанов Кабінету Міністрів, Верховної Ради і, крім того, безпосередньо – обґрунтування нормативної бази зборів, платежів у сфері надрокористування тощо. Піонерними є роботи авторів у впровадженні механізмів платності використання природних ресурсів, розширення бази екологічного оподаткування, розбудові сфери екологічних послуг.
За узагальненими оцінками департаментів Міністерства на основі виконаних досліджень сформовано такі джерела надходжень у державний і місцеві бюджети (оцінка стосовно 2008 року):
– система платежів за забруднення навколишнього природного середовища і розміщення відходів – 1080 млн. грн.;
– система платного надрокористування – 1,0 млрд. грн.;
– система ресурсних платежів за водокористування – 570 млн. грн.;
– реформування механізму плати за лісові ресурси – 100 млн. грн.;
– розширення бази плати за землю – 750 млн. грн.
Нормативно-методичні розробки стосовно розширення бази природоохоронних зборів та нової системи платежів за розміщення відходів (що ввійшли в проект Податкового кодексу) забезпечують збільшення надходжень на 1,5 млрд. грн.

М.Бабич, Держкомводгосп України

Практична реалізація Закону України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України", розробником якого є автори даної роботи, дає можливість забезпечити якісний соціально-економічний розвиток держави, а населення – водою належної якості.
Економічний ефект від впровадження Програми складає 2,8 млрд. грн.

Гість

В листі Держводгоспу зазначалось, що практична реалізація Закону України "Про Загальнодержавну програму розвитку водного господарства України" дала можливість забезпечити соціально-економічний розвиток України, забезпечення водою належної якості населення та галузей економіки. Економічний ефект від впровадження зазначеної Програми за експертними оцінками складає 2,8 млрд. гривень.

Світлана

На жаль не знайшла у рефераті роботи (http://www.kdpu-nt.gov.ua/sites/default/files/R62.doc) де ж опубліковані "Наукові засади розробки і впровадження еколого-економічного механізму раціонального використання й охорони природних ресурсів України".
Ні назви жодної монографії, ні назви жодної статті. Мабуть це робота, що становить державну таємницю.

автори

Шановна Світлано! В анотації не передбачається наводити перелік публікацій. Насправді наробок за представленою роботою складає два десятки монографій і сотні журнальних статей. Дивіться, зокрема: Хвесик М.А. Стратегічні імперативи раціонального природокористування в контексті соціально-економічного розвитку України. Донецьк: ТОВ "Юго-Восток", 2008. 496с. Рентні відносини в системі модернізації національного господарства // Київ: РВПС України НАН України, 2007ю 517с. Організаційно-економічний механізм поводження з відходами в Україні та шляхи його вдосконалення. Київ: "Наукова думка", 2009. 295с. Міщенко В.С. Дієвість екологічної політики - чи "забруднювач платить"?// Економіка України, 2002. №7. С.62-70 З пошаною Автори роботи

Гість

Економічна ефективність - це не обсяг надходжень у бюджет держави!
Може у скаді колективу не має економістів? А де інформація щодо затрат ресурсів на виконання робіт? Це ж мілліарди грн.!

Цитую (http://ru.wikipedia.org):
"Экономическая эффективность — результативность экономической системы, выражающаяся в отношении полезных конечных результатов ее функционирования к затраченным ресурсам. Складывается как интегральный показатель эффективности на разных уровнях экономической системы, является итоговой характеристикой функционирования национальной экономики."

Приклад:
Авторами роботи виконане: "...запровадження ресурсних платежів за спеціальне водокористування та реформування економічного механізму щодо використання лісових ресурсів - 650–670 млн. грн.;".
Але ж, екологічні збитки в наслідок вирубки лісів у одному Закарпатті складають десяткі мілліардів гривень тільки за декілька років.

автори

Шановний гість! Просимо Вас бути більш коректними. Адже оцінку ефективності впровадження еколого-економічних механізмів в грошовому виразі можна здійснити лише опосередковано. Автори так і підходять до цих питань, говорячи лише про "опосередковану економічну результативність" виконаних робіт. Їх вплив на економічну систему є наскрізним і стосується, по-суті, інтеграції екологічних складових в управління використанням природних ресурсі і їх охорони. Так, запровадивши на базі виконаних робіт ресурсні платежі за спеціальне водокористування та використання лісових ресурсів держава створила додаткове джерело коштів для фінансування водогосподарського комплексу, на будівництво осисних установок і т. ін. Те ж стосується лісових ресурсів щодо розширення лісовідновлення. Можна дорікати, що екологічний і економічний результат в Україні ще нас не задовольняє . Однак в період ринкових трансформацій і кризових явищ надано надто багато державних преференцій і пільг у цьому відношенні. Відтак на порядку денному включення еколого-економічних механізмів на всю їх потужність шляхом реалізації установок держапвної екологічної політики на період до 2030 року.