Офіційний веб сайт

Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку

р8

 

Автори:

Андрушків Б.М., Кирич Н.Б., Стойко І.І., Дудкін П.Д., Вовк Ю.Я., Паляниця В.А.

 

Представлена Тернопільським національним технічним університетом імені Івана Пулюя.

 

Авторами проведено узагальнення теоретико-методологічних основ організації туризму в Україні та територіальних рекреаційних систем в умовах ринкової трансформації.

Проаналізовано правове регулювання та структури логістики у туристичній сфері, конкуренцію на ринку туристичних послуг і конкурентоспроможність туристично-рекреаційної галузі, що дозволило визначити інноваційність її розвитку на основі логістичних систем у цій сфері.

Обґрунтовано розвиток інфраструктури туристичного комплексу на базі оцінки ємкості ринку рекреаційних послуг та застосування її в практиці регулювання розвитку рекреаційних зон.

Розглянуто шляхи реалізації концепції розвитку туристично-рекреаційної сфери, які включають детермінанти конкурентоспроможності суб’єктів туристичного бізнесу, напрямки і пріоритети регулювання ринку туристичних послуг, та обґрунтовано систему стратегічних заходів і шляхи реалізації концепції розвитку соціального туризму в Україні.

Запропоновані у роботі економічні механізми становлення вітчизняного туризму та шляхи удосконалення методології та організації регіонального процесу, практична реалізація висновків і рекомендацій створять необхідні умови ефективного господарювання як туристично-рекреаційного комплексу в цілому, так й інституційних одиниць, що його утворюють.

 

За результатами роботи опубліковано 1 монографія  та 10 статей.

Надіслати коментар

Коментарі

Дмитриченко Л.І., Туріянська М.М.

Розширення мотиваційних чинників активізації вирішення проблем ресурсного забезпечення малого інноваційного підприємництва у туристичній сфері на порядку денному розвитку сучасної національної економіки.

Наукова праця «Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку» розкриває новітні підходи до розвитку цієї галузі. Справді в Україні елементи інноваційної інфраструктури розвинені неоднаково. Практично відсутні такі елементи, як біржі (ярмарки) науково-технічних розробок, інноваційних проектів і науково-технічних інновацій, вкрай слабо розвиваються венчурний капітал, страхування інноваційних ризиків і т.п.
Збільшення кількості об'єктів інфраструктури інноваційної підприємницької діяльності в туристичній сфері є важливим напрямом вирішення не лише проблеми ресурсного забезпечення малого інноваційного підприємництва, а й формування та розвитку трудового потенціалу. Тому особливого значення набувають заходи щодо стимулювання цих процесів. Реалізація таких заходів вже дала певні позитивні результати: так, в 2,2 рази зросла кількість об'єктів загальної інфраструктури підприємницької діяльності, майже у 2 рази - бізнес-центрів, інформаційно-консультативних і небанківських фінансово-кредитних установ, інвестиційних фондів і компаній і у 1,5 рази - регіональних об'єднань підприємців. Однак, всупереч поширеному положенню щодо пріоритетної підтримки інноваційних проектів практична діяльність переважної більшості об'єктів загальної інфраструктури спрямована на обслуговування потреб традиційного підприємництва. Сфера об'єктів специфічної інфраструктури інноваційної діяльності не демонструє високих темпів розвитку. Так, протягом останніх років не зазнали помітних змін кількість і капіталізація венчурних фондів, які діють на території України, а приріст кількості технопарків та інноваційних центрів відбувається вкрай повільно. Пропоновані в науковій праці : «Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку», механізми дозволяють успішно вирішувати ці проблеми – вони на порядку денному розвитку сучасної національної економіки.

Дмитриченко Л.І.
д.е.н., проф., акад. АЕНУ, каф. екон. теорії, Донецький національний університет.
Туріянська М.М.
д.е.н., проф., акад. АЕНУ, каф. менеджменту Донецького інституту туристичного бізнесу.

д.е.н.,проф. Микитенко В.В.

Вивчення логістики як чинника підвищення конкурентноздатності туристичних підприємств передбачає, що наслідки прийнятих рішень у цій сфері повинні піддаватися вимірюванню в плані їх впливу на функціональні витрати та на доходи від продажу туристичних послуг. У зв’язку з цим актуалізується проблема знаходження способів контролю видатків і оцінки параметрів, які найбільш конкретно відображають зв’язок логістики з основними економічними та фінансовими показниками туристичних підприємств. Проте визначення кількісних параметрів впливу логістики на конкурентноздатність туристичного підприємства - досить складний і громіздкий процес, який реально можна здійснити, дотримуючись певних умов методологічного і технічного характеру. Як показує час логістика наука не тільки для воєнних. Дуже на часі дана проблематика для розвитку рекреації і туризму у нашій державі. Наукова праця : «Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку», пропонує шляхи використання у своєму розвитку такого ефективного чинника як логістика.
Наукова робота є актуальною, своєчасною і заслуговує високих оцінок.

д.е.н., проф., зав. відділом інституту природокористування НАН України (м. Київ)
Микитенко В.В.

д.е.н., проф. Мисенко І. М.

Туризм не тільки посол Миру, це …захист природи.

З приємністю констатуємо що на кінець науковці виставили на конкурс комплексу роботу з туристично-рекреаційної сфери, яка справді суперактуальна в умовах підготовки до «Євро-2012». Робота пропонує економічний механізм розвитку цієї сфери.
Велике значення у розвитку екологічного туризму мають світові організації. Однією з них є “Світова рада подорожей і туризму” (WTTC), мета якої підтримувати туристичний розвиток, сприятливий для довкілля. 3 цією метою була розроблена програма “Зелений глобус”, спрямована на охорону природ¬ного середовища і підвищення екологічної свідомості в галузі туризму. Основна її мета надавати туристичним організаціям практичні рекомендації, допомагати фірмам, які є її членами, постійно поліпшувати свою діяльність, а також створювати справжню культуру корпорацій і дотримуватися кодексів доброї практики. Програма містить щоразу більше туристичних регіонів, де співпраця з приватними організаціями має гарантувати розвиток галузі, який принесе добробут і нові робочі місця місцевій громаді.
У квітні 1995 року три провідні міжнародні організації Світова рада по¬дорожей і туризму, Всесвітня туристична організація і Земельна рада спільно розробили програму для туристичної індустрії і подорожей у рамках екологічного і зрівноваженого розвитку. У цьому ж році організація ЮНЕСКО організувала Всесвітню конвенцію зрівноваженого туризму, яка відбулася в Ланзароті (Канарські острови). її учасники ухвалили так звану Карту, яка має допомагати в галузі зрівноваженого туризму урядам держав і регіонам, які увійшли до цієї програми.
До речі, одним з центральних принципів діючого законодавства в сфері туризму є саме пріоритетність міжнародно-правових норм. Тобто, якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені Законом України «Про туризм», застосовуються правила міжнародного договору.
Екологічні питання враховує також V Програма діяльності європейської спільноти в галузі охорони довкілля. Пріоритетною сферою діяльності в цій програмі вважається туризм. Важливим кроком у визначенні потреб і дій ЄС у галузі туризму є широка дискусія з приводу Вступного проекту Європейської Комісії з питань ролі співдружності в цій сфері, яка відбулася у 1995 році. Поряд з іншими питаннями цей документ описує завдання, реалізовані в галузі туризму, а також інструменти, з допомогою яких ЄС реалізує ці завдання.
Дуже приємно що наукова праця : «Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку», не залишила поза увагою і цієї актуальної проблематики.

Мисенко І.М.,
д.е.н., проф., зав. каф міжнародної економіки
(Кіровоградський національний університет).

Порохня В.М., Головкова Л.С.

ІНТЕГРОВАНІ МАРКЕТИНГОВІ КОМУНІКАЦІЇ ТУРИСТИЧНОГО ПІДПРИЄМСТВА В ПРАКТИКУ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІ

В умовах трансформації національної економічної системи у напрямку ринкової моделі господарювання із виникненням і становленням малого та середнього підприємництва, перед українськими науковцями, економістами та маркетологами постало питання про формування нових підходів при організації та управлінні комунікаційною діяльністю підприємства в т.ч. і у туристично-рекреаційній діяльності.
Протягом останніх десятиріч маркетологи поступово відмовляються від застосування стратегії масового маркетингу і все більше орієнтуються на нові тенденції в цій сфері. Зміни, які відбуваються в маркетингових комунікаціях сьогодні, спричинені впливом двох факторів. По-перше, через подрібнення ринків збуту маркетологи вже не орієнтуються на масовий маркетинг, все частіше застосовуються вузько спрямовані маркетингові програми, метою застосування яких є налагодження тісних стосунків з покупцями спеціалізованих мікроринків. По-друге, швидкий розвиток комп’ютерних та інформаційних технологій сприяє активному обміну інформацією між розрізненими ринками збуту та розвитку нових каналів комунікацій для звернення до чітко визначених груп покупців зі спеціалізованою інформацією.
Створення ефективних маркетингових комунікацій – одне з найголовніших завдань сучасного туристичного підприємства, яке прагне задовольнити потреби споживачів, маючи при цьому стабільний довгостроковий прибуток. Переміщення інтересів до індивідуального маркетингу в рекреаційно-туристичних умовах породжує нове покоління спеціалізованих вузько спрямованих стратегій комунікацій. Цей вважливий аспект в значній мірі відображено в цій оригінальній наукові праці, яку за нашим переконанням необхідно підтримати, якщо хочемо відродження цієї сфери.

Головкова Л.С.,
д.е.н., проф. зав каф. менеджменту Гуманітарного університету « ЗІДМУ» (м. Запоріжжя)

Порохня В.М.,
д.т.н., д.е.н. проф., проректор з науково-методичної роботи, директор інституту післядипломного навчання Гуманітарного університету « ЗІДМУ» (м. Запоріжжя)

Василенко В.А., д.е.н., проф.

Василенко В.А., д.е.н., проф. кафедри менеджменту та маркетингу Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського

Без інновацій, туристично-рекреаційного бізнесу не відродити.

Важливе значення для підприємців України та її населення мають інновації у туристичному секторі економіки, який слугує задоволенню потреб населення в своєрідних товарах та послугах. Саме тут проявляється соціально-економічна ефективність господарської та інноваційної діяльності, її кінцевий результат.
Проведені в «Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку» науковцями дослідження дозволяють використати певні закономірності розвитку споживчого сектору. Встановлено що туризм:
- відіграє провідну роль у структурі економіки – забезпечує відтворення людського капіталу і споживає основну частину ВВП;
- у ньому відображається взаємодія всіх рівнів відтворення, галузей економіки, форм власності, ринкового і неринкового секторів економіки;
- цей сектор стає першоджерелом економічного зростання, розширеного відтворення;
- динаміка споживчого сектору здійснюється закономірно-нерівномірно, циклічно: періоди швидкого зростання змінюються періодами стагнації і навіть скороченням під час економічної кризи та природних катаклізмів;
- він є першоджерелом інноваційного оновлення економіки;
- спадковий генотип споживчого сектору є стійким, зберігається протягом тисячоліть, постійно розширюючись від покоління до покоління;
- здатний модифікуватися при зміні технологічних та економічних засобів виробництва, технологічних укладів, поколінь техніки та технологій;
- у ньому здійснюється інтенсивний відбір товарів і послуг.
При прогнозуванні і визначенні інноваційної стратегії розвитку туризму,
проведенні маркетингових досліджень ринку туристичних послуг необхідно
враховувати як дію вищеназваних закономірностей розвитку споживчого ринку, так і тенденції його інноваційного оновлення, а саме – характеристику трьох хвиль базових інновацій в XX ст., які радикально змінили структуру ринку та пов’язані із засвоєнням і розповсюдженням технологічних укладів.
Дані хвилі чітко виражені в країнах Заходу та в Японії. Початок бурхливого розвитку індустрії туризму припадає на третю хвилю базових інновацій – 80-90-і роки XX ст. і пов’язаний він із освоєнням п’ятого технологічного укладу (домашні комп’ютери, Інтернет, мобільний зв’язок, біотехнології, генетично модифіковані продукти, лікарські препарати, розвиток туристичних послуг). Сьогодні ці проблеми як раз на порядку денному.
В науковій роботі «Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку» можна знайти відповіді на ті та інші питання.

Толубяк В.С., Погайдак О.Б.

Науковці вперше піднімають питання соціального страхування у туристичній сфері і за це потрібно їм подякувати.

Даючи характеристику наукової праці «Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку», необхідно наголосити, що особливо важливим аспектом у ній є питання безпеки туристів - споживачів туристичних послуг.
Згідно Розділу 3 статті 13 Закону України «Про туризм» безпека в галузі туризму - це сукупність факторів, що характеризують соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму, шляхом забезпечення особистої безпеки туристів, збереженості їх майна, забезпечення прав громадян на безперешкодне одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомоги тощо.
Чинне законодавство України в сфері туризму визначає декілька способів реалізації вимог вищезазначеного Закону, зокрема, через запровадження мінімального розміру фінансового забезпечення турагента та туроператора, обов’язкове страхування, сертифікацію та стандартизацію, укладання відповідного договору на туристичне, екскурсійне, готельне обслуговування між суб’єктом туристичної діяльності і туристом - споживачем туристичних послуг та процедуру ліцензування.
Так, обов’язок страхування туристів - споживачів туристичних послуг передусім прямо передбачений Законом України «Про туризм». Тоді як сам порядок страхування детально врегульований Законом України «Про страхування», Цивільним кодексом України тощо.
Слід відмітити, що норми Закону України «Про туризм» де в чому носять диспозитивний характер. Зокрема, положення ч.1 ст.16 вищезазначеного Закону надають можливість туристу - споживачу туристичних послуг самому обирати Страховика, але з обов’язковим повідомленням суб’єкта туристичної діяльності про наявність укладеного договору страхування.
Не менш вагомим аспектом в забезпеченні безпеки туристів є наявність договору на туристичне, екскурсійне, готельне обслуговування між суб’єктом туристичної діяльності і туристом - споживачем туристичних послуг. Норми Закону України «Про туризм» вказують на необхідність укладання їх у письмовій формі. До правовідносин, що випливають з такого роду договорів застосовуються положення Цивільного кодексу України.
Науковці в своїй конкурсній роботі вперше піднімають дані питання і за це порібно їм подякувати.
Важливо зазначити, що законодавче закріплення такого обов’язку є цілком вірним і принциповим стосовно гарантування та захисту прав та інтересів туристів - споживачів туристичних послуг. Загалом наукова робота «Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку» має наукову новизну практичну значимість і заслуговує на державне відзначення.

Толубяк В.С.
Докторант університету державного управління при Президентові України (м. Київ)

Погайдак О.Б., к.е.н., ТНТУ ім. Івана Пулюя

д.е.н. проф. Микола Петрович Бутко

М.П. Бутко
д.е.н. проф., зав. каф. менеджменту Чернігівського державного технологічного університету

Туристично-рекреаційна діяльність може розвиватись успішно тільки у міжнародному контексті.

Важливим моментом розвитку туризму є саме налагодження міжнародного співробітництва в даній сфері. Наукова робота «Туризм України: економічні та організаційні механізми розвитку» розкриває шляхи активізації цього процесу.
В останнє десятиліття був прийнятий цілий ряд міжнародних угод, конвенцій, декларацій, які значно поліпшують правове становище туризму в цілому.
Зокрема, з 24 по 27 вересня 1996 року з ініціативи Всесвітньої туристської організації у Індонезії проведена конференція з питань розвитку туризму, на якій була прийнята Балійська Декларація по туризму. Дана Декларація зіграла позитивну роль у формуванні розуміння необхідності розвитку соціальної і економічної сфери туризму.
27 вересня 2001 року у Сеулі відбулось зібрання чотирнадцятої Генеральної Асамблеї Всесвітньої туристичної організації, учасники якого звернулись до всіх держав із закликом співробітничати з метою перетворення туризму в успішну галузь економіки, а також робити все для соціального розвитку і процвітання людства, забезпечення миру у всьому всесвіті за допомогою туризму.
Діюче законодавство в сфері визначення гарантій та пільг соціально незахищеної верстви населення давно застаріло і може привести до паралізації процесів становлення і розвитку сфери туризму надалі. Таке становище не може існувати, а відтак потребує не лише усунення шляхом внесення до нього відповідних змін, а і удосконалення економічних та організаційних механізмів розвитку. Цьому по суті і присвячена наукова робота.
Цю проблему міг би вирішити новий закон, який би чітко врегульовував питання сфери соціального туризму, максимально закріплював права, гарантії та преференції окремих соціальних груп на пріоритетне одержання туристичних, лікувально-оздоровчих можливостей і пільг, що безперечно позитивно вплине як на становлення та розвиток цієї галузі, на правове становище, гарантії діяльності самих профспілкових одиниць, так і на реалізацію законодавчо закріплених прав та інтересів всіх верств населення. Закони не будуть ефективними, якщо в них не будуть передбачені не лише санкції та відповідальність за неправомірні дії. (З цієї точки зору норми законодавства України в сфері туризму є правильними та прогресивними, і слід сподіватись на їх позитивний вплив на туризм загалом), а і при наявності вище згаданих економічних та організаційних механізмів, які власне запропоновані у науковій праці.

Паращук В.Г. - голова Вінницької федерації профспілок

Паращук В.Г.,
Голова Вінницької федерації профспілок,
дійсний член Академії соціального управління
(м. Вінниця)

У розвитку соціального туризму – профспілкам провідна роль!

Говорячи про соціальну політику в сфері туризму, неможливо не сказати про особливе значення для всієї системи соціального туризму профспілкових організацій, - приділяючи належну увагу вирішенню гострих суспільних проблем; спрямовуючи своїх зусилля на задоволення інтересів окремих соціальних груп таких як молодь, діти, інваліди, люди похилого віку, малозабезпечені громадяни; відстоюючи позицію щодо необхідності забезпечення надійного соціального захисту малозабезпеченого населення, неприпустимості погіршення, звуження соціальних гарантій, пільг та преференцій профспілки завжди відігравали велику роль у становленні та розвитку даної галузі.
Проводячи активну соціальну політику профспілки спільно з державою готові завжди відстоювати і захищати першочергово інтереси та право соціальних меншин - інвалідів, людей похилого віку, малозабезпечених громадян на гідний відпочинок, належне оздоровлення, лікування.
Треба сказати, що держава і профспілкові організації віддають належне розвитку ринкових відносин в сфері соціального туризму поза межами України.
Таким чином, при розгляді питання правового регулювання становища (профспілкового) соціального туризму, можна зробити наступні висновки.
На сьогодні профспілки у все більшій мірі стають гарантами соціальної захищеності малозабезпеченої верстви населення, вся діяльність яких будується, виходячи із цієї головної мети.
Однак, незважаючи на достатньо ефективні засоби, які здійснюються державою у сфері законодавчого регулювання сфери туризму в останній час, частина важливих проблем залишається неврегульованою або концептуально невизначеною.
Наукова робота «Туризм України: економічні та організаційнй механізми розвитку» поповнює цю нішу, надає прерогативу розвитку соціального туризму профспілкам і це справедливо, для цього в системі профспілок України є все необхідне для цього. До речі, «Укрпрофтур» є співавтором цієї фундаментальної праці. Впевнені що вона буде «востребована» в повній мірі і профспілками.

Ткаченко Володимир Андрійович

Наукова праця не лише пропонує механізм розвитку туризму в Україні, вона посилить правове регулювання туристично-рекреаційної діяльності у нашій державі на перспективу.

Виникнення сучасного, туризму перш за все пов’язано з ринковими перетвореннями в економіці України, проведенням соціальної політики, яка призвела до надання працюючим щорічних оплачуваних відпусток, рекреацією, що одночасно є визнанням основного права людини на відпочинок і здоров’я.
Як показує вітчизняний і особливо закордонний досвід, галузь туризму стала найбільш ефективним механізмом, через який вирішуються такі соціальні задачі, як: захист і підтримка права на туризм дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених громадян, дотримуючись при цьому принципу стійкого розвитку соціальної і культурної сфер.
З огляду на важливість туризму, дана індустрія завжди потребувала наукової опіки та більш чіткого законодавчого врегулювання з метою забезпечення гарантій і правового захисту соціально незахищеної верстви населення.
У радянські часи законодавча регламентація соціального (профспілкового) туризму була визначена цілою низкою спеціальних постанов
В Україні законодавче регулювання туристичної діяльності, туризму, стало формуватись з середини 90-х років, після здобуття державою політичної та економічної незалежності, зокрема, було:
- прийнято Закон України «Про туризм»;
- розроблено програму розвитку туризму в Україні;
- визначено заходи щодо забезпечення реалізації державної політики у галузі туризму;
- введено в дію Указ Президента України «Про реорганізацію державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму в Україні»;
- розпорядженням КМУ затверджені заходи розвитку іноземного і внутрішнього туризму;
- ратифіковано цілий ряд міжнародних договорів, угод, декларацій.
Починаючи з 2004 року відбувається істотний перегляд норм законодавства в сфері туризму. 1 січня 2004 року набирає чинності новий Закон України «Про туризм» (далі Закон № 324/95 - ВР ) із змінами та доповненнями, у зв’язку з чим:
- приводяться у відповідність із Законом № 324/95 - ВР нормативні акти;
- забезпечується перегляд і скасування нормативно-правових актів, що суперечать вищезазначеному Закону;
- удосконалюється законодавство в сфері туристичної діяльності.
В оновленому Законі окремо виділено дитячий, молодіжний туризм, туризм для осіб похилого віку, малозабезпечених громадян, інвалідів, іншими словами на законодавчому рівні - виокремлено соціальний (профспілковий) туризм.
Основну увагу в цьому Законі приділено державній політиці і державному регулюванню сфери туризму - одному з головних чинників функціонування та розвитку даної галузі, за допомогою якого забезпечуються основні права громадян, гарантовані Конституцією України, Загальною декларацією прав людини як то право на відпочинок, відновлення та зміцнення здоров’я, задоволення духовних і культурних потреб тощо.
Регулювання в галузі туризму здійснюється передусім Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконавчої влади в галузі туризму, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою Міністрів Автономної республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, іншими органами в межах їх компетенції.
Спеціальним органом, який безпосередньо бере участь у реалізації державної політики в сфері туризму є Міністерство культури та туризму України, потрібно сказати що наукова робота «Туризм України: економічні та організаційний механізми розвитку» стане у пригоді всім державним органам влади, науковцям і підприємцям, одне слово, всім хто захоче займатись туристично-рекреаційною діяльністю, адже не лише пропонує механізм розвитку туризму і рекреації в Україні, вона посилює правове регулювання туристично-рекреаційної діяльності у нашій державі на сучасному етапі.
Загалом наукова робота гідна бути переможцем конкурсу на отримання Державної премії в галузі науки і техніки України.

Ткаченко Володимир Андрійович д.е.н., проф., заст. дир. НДІ розвитку економіки і суспільства, Дніпропетровський університет економіки та права

Андрій Фліссак перший заступник голови Тернопільської ОДА

Як розпочинати підприємництво у туристичній сфері ? Візьміть наукову роботу «Туризм України: економічні та організаційний механізми розвитку», там є все про цю сферу, при тому розкрито можливості кожного регіону України.

Одним з визначальних моментів державного регулювання суб’єктів туристично-рекреаційної діяльності є запровадження ліцензування.
Згідно чинного законодавства всі суб’єкти туристичної діяльності проходять досить складну, врегульовану діючим законодавством, процедуру отримання ліцензії. Такий порядок є загальнообов’язковим для будь-якого суб’єкта господарювання, що по-перше, дозволяє здійснити контроль з боку органів державної влади стосовно відповідності законодавству їх діяльності, захистити права та законні інтереси споживачів туристичних послуг, а по-друге, служить регулятором взаємоузгодженої і координаційної діяльності всіх суб’єктів туристичної діяльності.
Процедура отримання ліцензії детально врегульована перш за все нормами Законів України «Про туризм», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» із змінами та доповненнями, та підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємства, Міністерства культури і туризму України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження туроператорської та турагентської діяльності» від 11.09.07р., №111/55, Наказом державної туристичної адміністрації України, Державного комітету статистики України «Про затвердження методики розрахунку обсягів туристичної діяльності» від 12.11.03р, № 142/394, Постановою Кабінету міністрів України «Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності» від 04.07.01р., № 756 із подальшими змінами та доповненнями.
Сам порядок отримання ліцензії визначається наступними етапами:
1. Звернення суб’єкта господарювання (суб’єкта туристичної діяльності) до відповідного органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії, включаючи відомості про заявника (найменування, місцезнаходження тощо), вид господарської діяльності, яка ліцензується.
2. Прийняття органом ліцензування рішення про видачу або відмову у видачі ліцензії.
3. Повідомлення про відповідне рішення заявника - суб’єкта туристичної діяльності.
Отже, чинним законодавством встановлені чіткі вимоги до суб’єктів туристичної діяльності щодо отримання ними ліцензії на туроператорську та турагентську діяльність. Невідповідність вимогам, встановленим у діючому законодавстві є підставою для анулювання ліцензії або відмови у її видачі.
В науковій праці визначено що пріоритетними принципами в державному регулюванні туристичної діяльності передусім є:
1. Захист прав та інтересів споживачів туристичних послуг через запобігання можливим шахрайствам та іншим зловживанням з боку суб'єктів туристичної діяльності.
2. Захист самих суб'єктів туристичної діяльності від недобросовісної конкуренції.
3. Забезпечення рівності прав та інтересів всіх суб'єктів господарювання шляхом запровадження єдиних правил, норм та стандартів щодо надання туристичних послуг.
Власне цій проблематиці присвячена наукова робота «Туризм України: економічні та організаційний механізми розвитку». Дай Бог авторам проекту успішно впровадити свій задум у життя і… отримати Державну премію!

Андрій Фліссак
перший заступник голови Тернопільської ОДА, професор Тернопільського національного економічного університету