Офіційний веб сайт

Відтворення і регулювання родючості легких грунтів

Р70

 

Автор:

Мазур Г.А.

 

Представлена Національним науковим центром "Інститут землеробства НААН України".

 

На основі глибокого аналізу результатів власних 40-річних стаціонарних, модельних, лізиметричних і лабораторно-хімічних досліджень, узагальнення відповідних наукових публікацій з питань родючості легких ґрунтів автором розроблено та поглиблено теоретичні положення сутності, видів і форм ґрунтової родючості, вмісту і трансформації валових, обмінних та водорозчинних сполук кальцію і магнію в ненасичених легких ґрунтах під впливом системи удобрення та хімічної меліорації, вмісту в них гумусу та елементів живлення рослин.

Порівняльний аналіз гідротермічних умов синтезу- мінералізації гумусу, в ґрунтах українського Полісся та в інших країнах СНД тайгово-лісової зони дозволив установити оптимальні параметри вмісту гумусу, строки, способи і матеріальні затрати для їх досягнення в умовах виробництва.

Розроблено теоретичні передумови доцільності застосування в землеробстві природного цеоліту-клиноптилоліту (адсорбенту) як комплексного меліоранта для легких ґрунтів.

На основі методичних підходів розроблено і запропоновано виробництву оптимальні строки періодичності хімічної меліорації; оптимальні параметри вмісту в легких ґрунтах гумусу, фосфору та калію.

Експериментально доведено доцільність застосування природного цеоліту-клиноптилоліту на цих ґрунтах, обґрунтована залежність ефективної форми родючості (або щорічної продуктивності агроценозу) як міри щорічної реалізації потенційної родючості ґрунту.

Наукові результати відображено у 5 монографіях та 170  наукових публікаціях, три з яких перевидані в США.

Офіційне громадське обговорення роботи відбудеться у Харьківському національному університеті.

Надіслати коментар

Коментарі

Микола Мірошниченко

Грунти легкого гранулометричного складу, які переважають у грунтовому покриві Українського Полісся, здавна є одними з найскладніших для окультурювання. Унаслідок низької буферної здатності щодо утримання поживних речовин та вологи, генетичної схильності до підкислення середовища, досягти тривалого підвищення їхньої родючості дуже проблематично. Багаторічні дослідження Г.А.Мазура відкрили стратегічну лінію покращення якості цих ґрунтів шляхом одночасного покращення водного, поживного режиму, фізико-хімічних властивостей та кислотно-лужної рівноваги. Меліорація легких ґрунтів з кислою реакцією середовища за допомогою природних цеолітів – дійсно ефективний комплексний засіб довготривалого підвищення їхньої родючості, який дозволяє реалізувати кліматичний потенціал поліських земель. У цьому особисто неодноразово довелося пересвідчуватися на дослідних та виробничих полях, де застосовували ці меліоранти. На практиці знайшли підтвердження й інші постулати роботи: недосконалість розрахунків доз вапнування через зміну рН, яка є неоднаковою за різних його значень, господарських та ґрунтових умов, окультурююча дія рослинного покриву щодо кальцієвого режиму ґрунтів тощо.
Враховуючи значимість цієї наукової роботи для розвитку поліських територій, вважаю необхідним підтримати її висунення на присвоєння Державної премії України у галузі науки і техніки.
Заступник директора з наукової роботи Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н.Соколовського», д. біол. наук М. Мірошниченко