Номер роботи - M 13 НАГОРОДЖЕНА
Представлено Інститутом геофізики ім. С.І.Субботіна Національної академії наук України.
Автори:
КУШНІР Антон Миколайович – доктор геологічних наук, старший науковий співробітник Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України.
Метою роботи є вивчення геоелектричних неоднорідностей земної кори і верхньої мантії різних геологічних структур України на основі побудови тривимірних моделей розподілу електричного опору за експериментальними магнітотелуричними/магнітоваріаційними даними. Автор надав тлумачення природи аномалій високої електропровідності за результатами комплексного аналізу геолого-геоелектричних даних та їх дослідження як одного з факторів прояву геодинамічних процесів для пошуку ознак рудної мінералізації та вуглеводневих корисних копалин.
Побудовано та проаналізовано тривимірні моделі розподілу електричного опору земної кори і верхньої мантії, як локального так і регіонального характеру. Локальні – базит-метабазитових утворення (Тарасівського та Троянківського масивів) Ятранського блока Голованівської шовної зони. Регіональні – центральної частини Українського щита, Північної Добруджі та Переддобрудзького прогину, Кримсько-Чорноморського регіону.
За результатами досліджень виявлено геоелектричні неоднорідності у земній корі та верхній мантії України, які характеризуються аномально низькими та аномально високими значеннями електричного опору. Зони високої електропровідності, що виходять на поверхню, визначаються субвертикальною неоднорідністю та утворюють гальванічно пов’язану систему, яка просторово корелює з глибинними розломами різного рангу, що виділені за геологічними даними. Геоелектричну неоднорідність верхньої мантії зафіксовано у Карпатському, Переддобрудзькому та Кримсько-Чорноморському регіонах і тільки фрагментарно – під Українським щитом, Прип’ятським прогином та Дніпровсько-Донецькою западиною.
Кількість публікацій: 2 монографії, 17статей, 15 тез доповідей. Загальна кількість посилань на публікації автора/h-індекс роботи, згідно баз даних складає відповідно: Web of Science – 39/3, Scopus – 22/2, Google Scholar – 89.
Версія для друку